НЬЮ-ЙОРК – Оскільки війна на Близькому Сході загострюється, уряди та експерти з безпеки попереджають, що конфлікт може перекинутися на кіберпростір. Підприємства та ланцюги постачання, особливо у США та їхніх союзників, можуть зіткнутися з відповідними або асиметричними кібератаками з боку Ірану або пов’язаних із ним угруповань, які прагнуть чинити тиск за межами поля бою. На цьому тлі кіберстійкість глобальних мереж постачання перестає бути теоретичною проблемою і стає нагальним оперативним пріоритетом.

Протягом десятиліть ланцюги постачання проєктувалися в першу чергу з метою мінімізації витрат і максимізації швидкості та масштабів. Кібербезпека часто розглядалася як другорядне питання – технічний захист, що не впливає на операційні рішення. Але в сучасній економіці, що базується на штучному інтелекті та даних, це вже не так. Кіберготовність і операції ланцюгів поставок тепер тісно пов’язані між собою.

Ланцюги постачання стали адаптивними цифровими екосистемами, а не лінійними потоками товарів. Мережі виробників, логістичних провайдерів, програмних платформ і сервісів даних побудовані на спільних системах, API та хмарній інфраструктурі. Автономні механізми ухвалення рішень на основі штучного інтелекту прискорили інтеграцію завдяки автоматизації планування, закупівель, прогнозування та виконання.

Хоча така архітектура забезпечує надзвичайну ефективність, вона також створює системну вразливість. Перебої в ланцюгах постачання все частіше спричиняються не погодними явищами чи конфліктами з профспілками, а кіберінцидентами, які ставлять під загрозу цілісність даних, доступність систем та взаємну довіру. Ці інциденти часто виникають за межами підприємства — у постачальників, провайдерів послуг або продавців програмного забезпечення, чиї можливості та ресурси значно різняться. Зловмисники часто обирають менші компанії з обмеженими ресурсами як точки входу до більших організацій.

Минулого року компанія Marks & Spencer повідомила про збитки в розмірі приблизно 300 мільйонів доларів після того, як атака кіберзловмисників (ініційована через постачальника) змусила її призупинити онлайн-операції та залишила полиці магазинів порожніми. Нещодавні атаки на такі компанії як Jaguar Land Rover, Victoria’s Secret, Toyota, British Airways, Applied Materials, Ticketmaster та Asahi показали, наскільки вразливими залишаються глобальні бізнес-екосистеми. Згідно з доповіддю Verizon Data Breach Investigations Report за 2025 рік, 30% порушень безпеки зараз пов’язані з третіми сторонами, що вдвічі більше, ніж 15%, про які повідомлялося раніше.

Результатом є форма операційного ризику, яка більше не обмежується межами ланцюгів постачання і не може бути керована традиційними моделями управління. Для керівників корпорацій кібербезпека стала нерозв’язною проблемою, яку неможливо вирішити лише за допомогою технологій. Замість внутрішньої ІТ-проблеми, яку можна делегувати і забути, її необхідно розглядати як ключову частину бізнес-дисципліни, підкріплену культурою та поведінкою.

Парадокс сучасного ланцюга поставок полягає в тому, що він працює на основі автоматизації, але ним управляють люди на свій розсуд. Щодня тисячі людей — від співробітників відділу закупівель у штаб-квартирі компанії до менеджерів складу у постачальника — ухвалюють рішення, які роблять системи більш стійкими або вразливими.

Штучний інтелект посилює цю динаміку. Автоматизовані системи залежать від безперебійного потоку надійних даних. Коли дані скомпрометовані або маніпульовані, порушення можуть швидко поширюватися, що негативно впливає на процеси планування та виконання і масштабує помилки. Генеративний штучний інтелект також підвищив ефективність соціальної інженерії. Замість того, щоб зламувати код, зловмисники тепер можуть «зламувати» співробітників, використовуючи довіру, переконливо видаючи себе за постачальників, керівників або колег.

Тому жодна організація не може самостійно забезпечити кіберготовність. Управління цими загрозами вимагає співпраці із зацікавленими сторонами, що мають різні можливості та рівні зрілості в межах ланцюга постачання. Керівники підприємств повинні ставитися до кіберготовності як до операційної здатності, подібної до якості або безпеки, з метою забезпечення безперебійної роботи в стресових ситуаціях. Чи готові їхні компанії запобігати, витримувати та відновлюватися після кіберзбоїв у своїх ланцюгах постачання? Чи можуть вони забезпечити рух товарів, надійність даних та узгодженість дій партнерів навіть у разі зламу систем?

Визначальною характеристикою кібербезпечного ланцюга постачання є відповідальність керівництва. Керівники мають узяти на себе відповідальність за це питання, інтегруючи кіберсценарії в управління ризиками підприємства та встановлюючи чіткі обов’язки під час інцидентів.

Крім того, очікування в екосистемі мають бути стандартизованими та практичними. Замість того, щоб нав’язувати складні вимоги, дотримання яких потребує значних зусиль, провідні організації повинні визначити базові практики, такі як контроль доступу, дисципліна внесення змін, навчання співробітників та повідомлення про інциденти, які постачальники можуть реально виконати. Вони також повинні надавати партнерам з обмеженими ресурсами, включно з тими, хто постачає необхідну сировину, навчання, орієнтоване на людину, та наставництво за моделлю «рівний-рівному».

У кібербезпечному ланцюгу постачання послідовність важливіша за досконалість, а готовність важливіша за профілактику. Кіберінциденти неминучі. Організації повинні інвестувати в резервування, сегментацію, системи резервного копіювання та перевірені плани відновлення, щоб перебої в одній ланці не призвели до збою всієї операції. Вони повинні відпрацьовувати ці інциденти так само, як стихійні лиха або логістичні збої.

Чітка комунікація та підтримка менших партнерів допомагають культивувати довіру — ще один важливий елемент кібербезпечного ланцюга постачання. Коли трапляються інциденти, організації мають надавати перевагу швидкості та прозорості, а не пошуку винних, оскільки приховування лише збільшує збитки у взаємопов’язаних системах.

Нарешті, кібербезпека має бути інтегрована в робочі процеси. Вразливість виникає, коли співробітники змушені обходити заходи безпеки, щоб досягти операційних цілей. Менеджери мають переконатися, що безпекою не жертвують заради ефективності.

Керівники підприємств можуть вжити негайних заходів для початку побудови кібербезпечного ланцюга поставок. Вони можуть скласти мапу критичних залежностей, зосередившись на тих сферах, де цифрова інтеграція та обмін даними найважливіші. Це означає визначення партнерів, систем та потоків даних, які можуть спричинити найбільші порушення у разі їх зламу, а також найважливіших точок контакту з людьми, де ухвалюються рішення, відбувається обмін даними та швидкість найбільш критична. Маючи цю інформацію, керівники підприємств можуть розробити базові очікування та підтримати своїх постачальників, які мають найбільші обмеження в ресурсах.

У міру того як штучний інтелект, автоматизація та геополітична складність переформатують глобальні мережі постачання, кіберризики й надалі зростатимуть. Підготовка до них – більше не питання вибору. Компанії, які розвивають кіберготовність, матимуть більше шансів зберегти безперебійність ланцюгів постачання та конкурентну перевагу; ті, які цього не роблять, ризикують стати операційно вразливими в умовах дедалі більш нестабільного світу.

Авторські права: Project Syndicate, 2026. project-syndicate.org

Фото: depositphotos.com

VoxUkraine

Message History

Delivery option(s)